Макіївка – 2012

Слова В.О. Сухомлинського: «Людина народжується не для того, щоб зникнути невідомою пилинкою. Людина народжується, щоб залишити після себе слід вічний», можна віднести до самого нього.
Сьогодні свічка доброти, щирості і любові освітлює образ Василя Олексійовича Сухомлинського — талановитого вчителя, керівника, Педагога з великої  літери. Від вчителя до директора Павлиської школи, який віддав 22 роки свого життя — ось така непроста життєва дорога людини великого серця і розуму — В.О.Сухомлинського. Вересень 2013 року принесе нам знаменну дату не тільки в житті України, а й в житті всієї прогресивної громадськості — 95-річчя з дня народження Василя Олексійовича Сухомлинського. Неоцінну спадщину залишив нам видатний педагог.
В.О.Сухомлинський — істинно народний педагог, поборник добра, краси і правди. Росте дитина… Її життя розпочинається світанком душі — дитинством.
Захист і підтримка дитинства — наскрізна  ідея педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського. Педагог доводив, що школа має допомагати дитині входити у доросле життя, повноцінно проживати кожний віковий етап. «Дитинство — найважливіший період людського життя, не підготовка до майбутнього життя, а справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя». [1, с. 15] В.О.Сухомлинський переконливо довів, що школа як соціальний інститут спроможна повноцінно виконувати всі свої функції, в тому числі — вчити жити, ставати Людиною.
«У школі навчають не тільки читати, писати, рахувати, мислити, пізнавати світ, багатства науки і мистецтва. У школі вчать жити» [2, с. 337]. Тут же додає: «Турбота школи про те, щоб дитина не хворіла, щоб її організм був несприятливий до хвороб, так само важливо, як і турбота про розумовий і моральний розвиток її вихованців».
Фізична, інтелектуальна, емоційна, естетична й трудова культура повинні розглядатися в її єдності й взаємозалежності. Фізична культура є елементарною умовою повноти духовного життя, інтелектуального багатства. Разом з тим, фізична культура облагороджує всі інші сфери людського життя.
Добре, міцне здоров’я, відчуття повноти, невичерпності фізичних сил — дуже важлива умова життєрадісного світосприймання, оптимізму, готовності долати труднощі. Духовне життя дитини — її інтелектуальний розвиток, мислення, пам'ять, увага, уява, почуття, воля — великою мірою залежить від «гри її фізичних сил. Слаба, квола, нездорова, схильна до хвороб дитина — джерело багатьох негод.
Проблема розвитку фізичних сил дітей має і зворотній бік, здоров’я величезною мірою залежить від духовного життя, зокрема від культури розумової праці. «Дитина — жива істота, її мозок  найтонший, найніжніший орган, до якого треба ставитися дбайливо й обережно» [2, с.193]. Повноцінність розумової праці визначається не тільки й не просто її темпом і напруженістю, а насамперед правильною, продуманою, розумною її організацією. Особливо пильної уваги вихователя потребують духовне життя і здоров’я в підлітковому віці.
За нашим твердим переконанням, єдність виховання й самовиховання у фізичній культурі починається із самого раннього віку й  пов’язана з ідеєю народної педагогіки: як тільки навчився тримати ложку в руці й нести її від тарілки до рота — трудись. Ми добиваємося того, щоб дитина працювала, думаючи, і думала, працюючи. Тільки за цієї умови людина може зрозуміти смисл фізичної культури, відчути повноту своїх сил, пізнати залежність здорового руху від здорового тіла, уміти спрямовувати свої духовні сили на зміцнення сил фізичних.
«Зміцнити здоров’я людини в дитинстві, не допустити, щоб дитина вступала в юність кволою і млявою, — це означає дати їй всю повноту життєвих радощів» [3, с. 140].
В.О.Сухомлинський дає такі поради щодо самовиховання у фізичній культурі:
1. Здоров’я — це повнота духовного життя, радість, ясний розум. Твоє здоров’я — у  твоїх руках.
2. Найважливіше джерело здоров’я — навколишня природа. Живи й трудись серед природи. Прокидайся рано, вставай до схід сонця. Повітря, насичене ароматом квітучих і достигаючих хлібів, має цілющі властивості. Хай дихає цим повітрям у літню пору, ніколи не хворіє легеневими хворобами.
3. Щоденно, прокинувшись, відразу ж зроби ранкову гімнастику. Влітку спи надворі — на сіні, на свіжій соломі — фітонциди, що їх виділяють сіно й свіжа солома, уберігають від захворювань на грип.
4. Змушуй себе кожного ранку робити холодні обтирання. Купайся в ставку якнайдовше — до осінніх заморозків. У зимові дні витирай ноги )до колін) снігом — до відчуття тепла, що розливається від колін до ступні. Не бійся вийти босим на кілька хвилин на сніг — це добре загартування для ніг і для всього організму.
5. Жодного дня без фізичної праці. Праця розпрямляє тіло й душу. У постійній, повсякденній праці — людське довголіття. Хто трудиться з раннього дитинства до глибокої старості, той до останніх днів свого життя залишається повноцінною людиною, зберігаючи фізичні сили, ясність розуму, багатство сприймань і емоцій.
6. Щодня проходь від трьох (молодшому віці) до десяти кілометрів. Зроби звичкою ходити серед лісу, на луках, у полі.
7. Нехай стануть твоїми заповідями простота, невибагливість, стриманість. У дитинстві не їж багато солодощів. Краще зовсім не вживай чистих вуглеводів. Не будь ненажерою, не наїдайся донесхочу. Вставай із-за столу з  таким відчуттям, що ти ще не зовсім наївся. [6, с.258-259].
Юності властиве прагнення до інтимності, недоторканості всього, що пов’язане з фізичною, фізіологічною сферою.
Чутливість до вторгнення, до зачіпання того, що становить сферу її глибоко особистого, інтимного життя,  одна з якостей духовної краси людини.
Тому треба розвивати в підлітків, юнаків і дівчат фізичну самостійність, товариські відносини, а головне — почуття власної гідності. Особливо важливо це для дівчат. Чим з більшою гідністю тримається дівчина, тим благородніше, цнотливіше почуття кохання до неї юнака, тим сильніший виховний вплив дівчини на моральне обличчя юнака. Це зараз втрачено молоддю, не виховується батьками,школі продовжувати над цим працювати.
Підлітки, юнаки, дівчата повинні прагнути загартовувати свої морально-вольові сили, загартовуючи сили фізичні. Вони дуже вразливо переживають і естетичний бік свого фізичного розвитку, близько до серця беруть думку інших людей про свій зовнішній вигляд. Для них турбота про красу  так само важлива, як і турбота про здоров’я. У сучасному поколінні ми бачимо дедалі уважніший погляд на самих себе.
Краса зовнішніх рис стає для молоді такою самою духовною потребою, як і моральне благородство. Сухомлинський застерігав, що «не можна допустити, щоб у людини була потреба тільки в красі своєї зовнішності, — це спустошує її душу». Він закликає нас, педагогів, щоб ми піклувались про гармонію фізичної і розумової праці вихованців.
Режим фізичної і розумової праці та відпочинку — дуже важлива умова міцного здоров’я і бадьорого духу. Свідоме додержання режиму — серйозний фактор вольового самовиховання.
Центральний момент режиму — правильне чергування праці і відпочинку, неспання і сну. Сухомлинський застерігає: «Нерівномірність праці, чергування періодів бездіяльності з періодами надмірного, неприпустимого напруження — серйозний бич не тільки здоров’я, а й моральності.
За даними медичної статистики, навчальне навантаження перевищує допустимі норми на  1-3 години, зростає кількість обов’язкових предметів, робочий  день збільшується, і це призводить до зниження рухової активності школярів.
Тому за Сухомлинським «недосипання, млявість, що переходить у хронічне нездужання, негативно позначаються й на самопочутті, і на розумовому розвитку».
Педагог вчить, що найкраще почувають себе ті, хто рано лягає спати, спить достатню кількість часу, рано прокидається і займається інтенсивною розумовою працею в перші 5-10 годин після пробудження (залежно від віку). Абсолютна неприпустима напружена розумова праця, особливо заучування, в останні 5-7 годин перед сном (а для тих, хто ослаб і переніс хворобу, ця праця неприпустима протягом 8-9 годин перед сном). Сухомлинський робить висновок: «Пасивність розумової праці на уроках — це найчастіше наслідок того, що дитина сидить над книжкою в ті години, коли їй треба бути на повітрі» [3, с.131].
Слід нам враховувати поради великого педагога, щоб не констатувати, що у середньому по Україні  наприкінці навчання не більше 6-10% випускників загальноосвітніх шкіл можуть вважатися здоровими, тоді як 51% — мають морфо функціональні відхилення різного характеру, а 40% мають хронічні захворювання. У школах нового типу відсоток здорових учнів є ще нижчим і благає лише 2-3%.
Здоров'я дитини, її соціально-психологічна адаптація, нормальне зростання й розвиток багато в чому визначаються середовищем, у якому вона живе. Для дитини 6-17 років таким середовищем є школа, оскільки тут дитина проводить 70% свого часу.
Тому, можливо, треба згадати рекомендації Сухомлинського щодо роботи з батьками по раціональному режиму їхньої дитини — рано лягати спати і рано вставати. З батьками вести роботу: добиватися того, щоб діти самі лягали і самі вставали. Треба, щоб раннє вставання стало звичкою. Спостереження показали: діти, які протягом усіх 8 чи 10-ти років навчання в школі вставали рано, в один і той же час, почували себе бадьоро, активно сприймали матеріал на уроці.
В.О.Сухомлинський пропонує такий режим дня для молодших школярів, який, я думаю, можна взяти на озброєння, можливо, з незначними корективами щодо кожної дитини.
Спати лягати о 8 годині вечора. Вставати о 6 годині ранку (в канікулярні місяці на годину пізніше).
Для середніх і старших класів: лягати о 9 годині і вставати о 5.30 ранку.
Після ранкового туалету, зарядки і сніданку (на все це йде не більше 20 хвилин) учень береться до роботи. Протягом півтори-двох годин до відходу в школу він виконує домашні завдання. Отже, робочий день починається з найважчого. У виконанні домашніх завдань переважає не заучування, а читання, обміркування, аналіз фактів. Інтенсивність розумової праці в наступні години поступово знижується. При цьому періоди інтенсивної праці чергуються з періодами відпочинку.
Перший значний відпочинок — це дорога від дому до школи.
Різноманітність видів розумової праці, чергування праці і  відпочинку мають особливо важливе значення для здоров’я й інтелектуального розвитку молодших школярів. За Сухомлинським, посередині уроку вчитель дає дітям таку справу, яка змушує їх виходити чи до столу, чи в двір, що-небудь розглядати, спостерігати. Чим не наші валеопаузи посеред уроку?
У нашій школі додержуються рекомендації педагога щодо режимних вимог до шкільного розпорядку. Ми чергуємо уроки за ступенем складності і за характером розумової праці.
Під час перерви посередині навчального дня учні обідають і перебувають на свіжому повітрі.
Другу половину дня, після уроків, діти проводять здебільшого на свіжому повітрі, займаються цікавою, інтелектуальною насиченою творчою працею, що задовольняє індивідуальні запити.
Як у дні занять неприпустима непосильна розумова праця, так і в канікулярний час неприпустима відсутність інтелектуального життя.
Цю тезу слід взяти на озброєння сучасним школярам і батькам. Стихійність може виробити неробство, недбалість.
Навчити користуватися вільним часом можна не поясненням, а організацією діяльності, показом, колективною працею.
Під час канікул ми проводимо майстер-класи по розмальовуванню великодніх яєць, козацькі розваги, розучування колядок, щедрівок; організовуємо екскурсії по пам’ятних місцях міста Макіївки, до краєзнавчого музею, в парк міста Докучаєвська.
Рано лягати спати й рано вставати, виконувати домашні завдання вранці перед тим як іти до школи, — ось основний принцип режиму праці.
Дві, дві з половиною години розумової праці вранці незрівнянно ефективніші, ніж чотири-п’ять годин сидіння над книжками й зошитами після уроків. Треба думати про здоров’я дитини, про те, що я назвала би рівновагою в добовому режимі розумової праці. Але для того, щоб одна частина доби могла бути насичена інтенсивною розумовою працею, друга частина доби має бути вільною від інтенсивної розумової праці. У другій половині доби. Що є вільним часом школяра, треба організувати таку  розумову працю, яка відповідала б дуже важливим особливостям дитинства. Дитину треба вчити користуватися вільним часом.
Учити користуватися вільним часом — це означає добиватися, щоб цікаве, те, що вражає дитину, було водночас потрібним необхідним для її розуму, почуттів, всебічного розвитку. Іншими словами, час дитини має бути насичений захопленнями, які б розвивали її думку, збагачували знаннями й уміннями і водночас не руйнували чарівності дитинства.
Створити для дитини вільний час — це не значить надати їй можливість робити те, що забажається, а цікаве, корисне для розвитку.
Здоров`я людини в зрілі роки  великою мірою залежить від того, як поєднується повноцінне харчування з працею, відпочинком (сном), повітрям, розумним і постійним загартовуванням організму.
Тому особливо велике значення у харчуванні дитини мають молоко і цукор, зокрема фруктовий цукор.
Велике значення в зміцненні здоров’я мають гімнастичні вправи і кулінарія. Крім зарядки після пробудження (дома), у школі проводяться гімнастичні вправи перед уроками. У нашій школі теж проходить фіззарядка перед початком уроків.
В.О.Сухомлинський прагнув, щоб додержання режиму стало предметом самовиховання (особливо в чергуванні праці і відпочинку, розумової і фізичної праці, проведення індивідуальної зарядки після пробудження). В учнів утверджується погляд на самодисципліну як на моральну гідність. Вимога, щоб у вечірній час діти були в сім`ї, сучасна сьогодні  як ніколи!
Ідеї В.О.Сухомлинського перегукуються з нашою сучасністю. Так, у Законі України «Про загальну середню освіту» у статті 22 говориться про те, що загальноосвітній навчальний заклад повинен забезпечувати безпечні та нешкідливі умови навчання, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я, формування гігієнічні навички та засади здорового способу життя учнів (вихованців). Відповідальність за організацію харчування учнів покладається на керівників цих навчальних закладів.
А Національна доктрина розвитку середньої освіти України в ХХІ столітті передбачає розв’язання таких проблем виховання морально та фізично здорової людини, формування в учнів наукового світогляду, уявлення й розуміння наукової картини світу живої природи на основі усвідомлення понять і закономірностей взаємозв’язку безпечної поведінки людини, здорового способу життя, цінування свого життя та інших. Пріоритетним завданням системи освіти є виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров’я  і здоров’я оточуючих як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності.
«Мати гарне здоров’я — це мати почуття найвищого блаженства, що дозволяє людині говорити із задоволенням: «Я почуваю Себе чудово! Я живу чудово!» — писав творець однієї з популярних сьогодні систем оздоровлення Бречч.  Відомо, що основна мета життя — щастя. Але до нього веде одна дорога: міцне здоров’я. Здорова  людина любить життя. Здорова  людина рідко буває нещасливою.
В.О.Сухомлинський теж ставив цінність здоров’я на вищий щабель.
«Добре  здоров’я, відчуття повноти, невичерпності фізичних сил — найважливіше джерело життєрадісного світосприймання, оптимізму, готовності подолати будь-які труднощі».
В.О.Сухомлинський звертав також увагу і на проблему відпочинку. Відпочинок може бути і неробством, і активною діяльністю. Але у відпочинку вихованець повинен бачити один із засобів не тільки зміцнення здоров’я і фізичних сил, а й  розвитку сил духовних.
«Привчання до активного, діяльного відпочинку з дитинства — одне з найважливіших правил нашої системи виховання» [3, с.142].
Години відпочинку — найскладніший період життя, коли людина користується цінностями культури, що їх створили інші люди. «Майстерність виховання вбачаємо в тому, щоб години, вільні від навчання і фізичної праці, були сповнені живої, хвилюючої думки, глибоких моральних, інтелектуальних та естетичних почуттів». [3, с.144]. Чим багатіші духовні інтереси в годину відпочинку, тим більше приваблюють дитину навчання, розумова праця на уроках, тим більше вона відчуває красу в творах мистецтва.
Збагачуючи свій духовний світ під час відпочинку, створюючи в самому собі нові цінності, учень виховує сам себе.
Хочеться сказати словами В.О.Сухомлинського: «Здоров'я — це повнота духовного життя, радість, ясний розум». Наше здоров’я — в наших руках, тож бережімо цей скарб!
Творчість Василя Олександровича — педагогічна енциклопедія. Читаючи його наукові твори, кожен учитель може черпати цінні поради, знайти відповіді на багато професійних запитань. Багатогранна творчість Василя Олександровича надихає вчителя на пошуки інших підходів до навчання учнів, на проведення здоров’язбережувальних уроків.
Педагогічна скарбниця творчості В.О.Сухомлинського глибинна, і сучасному вчителеві слід не копіювати його ідеї, а аналізувати та, враховуючи потреби сучасного учня, завдання освіти, відібрати ті, які потрібні для оптимізації навчального процесу в школі ХХІ століття.

Література

1. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям //Вибр. Тв.. в 5-ти т. —т.3 —К.:Рад. школа, 1976.
2. Сухомлинський В.О. Як виховати справжню людину // Вибр. Тв.. в 5-ти т. — т. 2. — К.:Рад. школа, 1976.
3. Сухомлинський В.О. Павлиська середня школа // Вибр. Тв.. в 5-ти т. —т.4. —К.: Рад. школа, 1976.
4. Кальчук М. Педагогіка В.О.Сухомлинського – педагогіка ХХІ століття // Початкова школа – 2008, №9. С. 1-3.
5. Збірники Рік Сухомлинського на Донеччині, Донецьк — 2008 —с. 16-19.
6. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. К.: Рад. школа. —1988 — с. 257-259. Сухомлинський В.О.
7. Божик Л.М. Вічні цінності людини (Дискусія). Моїми очима і очима В. Сухомлинського // Позакласний час, — 2001 — №25 — с. 35-37.
8. Гондюл І.Л. Школа сприяння здоров’ю — дорога в майбутнє. // Педагогічна майстерня, — 2012 —№3 —с.8-15.